Доля прикордонника Колмогорова і загиблої внаслідок інцинденту за його участю жінки свідчить про наявність та гостроту проблеми взаємовідносин між військовими і цивільними в зоні проведення АТО.
Так чи інакше але українські військовослужбовці виконували, виконують і будуть виконувати завдання не лише на лінії зіткнення з противником, але й на всій території Донецької та Луганської областей. Противник, в свою чергу, діяв, діє і буде діяти проти України, взагалі не обмежуючись лінією зіткнення. Це призводить до того, що наші вояки можуть бути, а нерідко, насправді в різний спосіб є атаковані противником поза лінією зіткнення.
За таких обставин безпека не тільки військових, а й цивільного населення знаходиться під загрозою. Та чи обмежується ця загроза лише діями противника? Ні, не обмежується. І чи можливо уникнути загроз, які виникають не від дій противника? Так, можливо.
Про що саме йде річ? А ось про що.
Так чи інакше, в зоні АТО військовий транспорт та бойова техніка рухаються автошляхами загального користування та населеними пунктами, деякі військові підрозділи дислокуються в населених пунктах, а військові користуються послугами цивільного транспорту, банків, магазинів, ринків, відділень пошти, лікарень, перукарень, СТО, тощо. Уникнути за таких обставин відносин між військовими та цивільними неможливо. Як і конфліктних ситуацій.
Частина конфліктів між військовими та цивільними виникають внаслідок взаємного несприйняття з ідеологічних мотивів. З того самого "убирайтесь вон, ми вас на свою землю не звалі, каратєлі і т.п.". І таких конфліктів, мабуть, не уникнути.
Але ж є ще і значна частина конфліктів, які виникають виключно внаслідок непоінформованості населення і військових щодо своїх прав та обовя'зків в зоні проведення АТО.
Ось дещо з власного досвіду військового водія.
Лютий 2015 р.
Веду за собою військову колону з семи вантажівок з причепами на трасі Запоріжжя-Маріуполь. Супровід ВСП не надано. На всіх автівках вімкнено ближнє світло. Колона рухається в світлий час доби. Технічні зупинки колони - кожні 50 км. Роз'їзди з зустрічним транспортом - без проблем. Проблеми з цивільним попутним транспортом. Цивільні водії обганяють колону. Коли не встигають цього зробити, вклинюються між військовими автівками, незважаючи на пряме порушення ними ПДР. Це нервує моїх водіїв само по собі. Але не тільки в цьому проблема, про яку ті цивільні водії навідь не здогадуються. Проблема - в загрозі атаки колони автівкою-камікадзе, керованим фугасом або ДРГ. І якщо таке відбудеться, то разом з нами постраждають і ті олухи, які на момент атаки ворога опиняться посеред нашої колони.
І це - не вигадка. Приклади - тут:
http://fakty.ua/190449-snbo-vzryv-na-blokpostu-v-mariupole-terakt
http://gordonua.com/news/war/v-mariupole-proizoshel-neudachnyy-terrakt-46758.html
https://www.pravda.com.ua/news/2014/06/14/7029043/
Потім я ще не один раз водив військові колони в зоні АТО і кожен раз стикався з цією проблемою. Зізнаюсь, нічого, окрім подачі звукового сигналу порушнику та наведення на нього зброї на думку не спадало. І такий метод впливу діяв безвідмовно.
Наступна проблема. Створення цивільними водіями перешкод руху військового транспорту шляхом його "підрізання" або шляхом виїзду на смугу зустрічного руху.
http://sprotyv.info/ru/news/kiev/v-zone-ato-v-dtp-popal-reanimobil-s-ranenym-voennosluzhashchim-foto-skrin
З цією проблемою теж стикався особисто і неодноразово, коли був водієм-санітаром військової "швидкої".
Вирішував її просто. За кожної можливості зупиняв порушників та дохідливо пояснював їм, в чому ті були неправі та якої загрози вони уникли.
Суть моїх роз'яснювальних бесід зводилась до наступного: "Шановний. Ми знаходимось в зоні АТО, навідь якщо це так не виглядає в даному конкретному місці. Ваші дії по відношенню до моєї автівки я сприйняв як спробу терористичної атаки проти українських військових з застосування транспортного засобу в якості зброї. Мені коштувало значних зусиль не відкрити по Вашій автівці вогонь на ураження. Тож будьте ласкаві, надалі утримуйтесь від спроб атаки військових автівок. Бо наступного разу все може закінчитись Вашою загибеллю ні за цапову душу." Це, знаєте, діяло стовідсотково. Бо коли людина дивилась на свої дії під моїм кутом зору, то оцінювала свою поведінку як дурість, а можливі її наслідки - вкрай для себе небезпечними.
Доволі часто також мають місце конфлікти між військовими та цивільними біля банкоматів. Особливу гостроту цим конфліктам придає те, що значну долю цивільних коло банкоматів в зоні АТО становлять "липові" переселенці, які мають на руках по декілька банківських карток, належних третім особам і знімають для них готівку за певний відсоток. Саме такі люди нерідко блокують доступ до банкоматів місцевим мешканцям, а нерідко - і військовим, поки не "отоварять" ті картки. При цьому дуже часто такі "переселенці" поводять себе по відношенню до оточуючих вельми агресивно.
Тож яким чином можно привести цих людей до порядку, уникнувши конфлікту?
Треба знати наступне. Без письмового доручення, завіреного нотаріально за українським законодавством, чужою банківською карткою особа розпоряжатись не має права.
Ні разу ще не було такого, щоб липовий "переселенець" мав таке доручення на чужі картки.
Тож роз'яснення цих вимог громадянам, а також можливих наслідків їх невиконання у вигляді передачі осіб з чужими картками до поліції, поєднане з побажанням впорядкувати чергу таким чином, щоб до банкомата мали рівний доступ всі бажаючі, а не тільки липові "переселенці" зазвичай гасило конфлікт у зародку.
Також нерідко місцеві мешканці або ті ж самі липові "переселенці" дозволяють собі неспровоковане агресивне поводження на адресу військових. Те саме"когда ето всьо закончітся, убирайтесь вон, ми вас на свою землю не звалі, каратєлі і т.п."... Що тут скажеш? А сказати є що.
Люди таке кажуть, коли не мають перед українськими військовими страху та поваги да них. Або коли знаходяться в стані сильного стресу.
Тут маю два варіанти дій.
Перший - ігнорувати крикунів та відійти від них подалі.
Другий - задати їм одне лише запитання.Чи дозволили вони б собі такі слова на адресу озброєних сепаратистів чи росіян по іншу сторону фронту?
Зазвичай після такого крикуни затихають і мастять п'яти салом.
Але ж головне в відношеннях з цивільними в зоні АТО - розуміння їх складнощів і демонстрація цього розуміння, якщо не доброзичливе, то хоча б спокійне з ними спілкування та, за можливості, допомога у вирішенні їх проблем.
Це все я виніс зі свого особистого досвіду та досвіду своїх побратимів по службі в секторах М, Б та ОТУ "Луганськ".
Але виніс я з цього досвіду ще й наступне.
Ані держава, ані місцеві органи влади, ані командування як не приділяли раніше, так і зараз не приділяють уваги запобіганню конфліктам та непорозумінню між військовими та цивільними в зоні АТО та не мають чітко сформулюваної позиції з приводу таких конфліктів та непорозумінь. А в деяких питаннях - навідь сприяють їх виникненню.
Що, наразі, й призводить до трагічних ситуацій, на кшалт тій, в якій опинився боєць ДПСУ Колмогоров.
То що варто зробити державі, командуванню, місцевим органам влади задля запобіганню конфліктним ситуаціям між військовими і цивільними в зоні АТО?
1. Через засоби масової інформації і наглядної агітації довести до населення, а через засоби військової комунікації - до військовослужбовців, їх права та обов'язки згідно законодавства про АТО.
2. Повернути військовослужбовцям, задіяним в складі сил та засобів АТО, право на носіння та використання зброї при виконанні ними бойових та службових завдань на законних підставах, а також під час звільнень в світлу пору доби для вирішення побутових питань, не лише на лінії зіткнення, а скрізь, де б вони не знаходились. Бо не визиває сумніву, що вигляд беззбройних військовослужбовців в зоні АТО лише провокує багатьох цивільних на агресивну поведінку.
Разом з тим, посилити відповідальність військовослужбовців за невиправдане потребою необхідної оборони або попередження злочину (-ів) та (або) затримання злочинця (-ів) застосування зброї, а також за її застосування в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння - у всіх випадках.
3. Довести до відома водіїв цивільних транспортних засобів, які експлуатують свої ТЗ в зоні АТО, що по ним може бути відкритий вогонь на ураження у випадку вчинення ними дій, які можуть бути розцінені військовослужбовцями як намір скоїти відносно них напад з використанням транспортного засобу ("підрізання", виїзд на зустрічну, вклинення в військову колону, тощо), як намір прорватись через блок-пости та інші загорожі, нереагування на вимогу зупинки.
4. Ввести заборону на пересування цивільних транспортних засобів поза межами населених пунктів, а за потреби - в їх межах, в темну пору доби, окрім ТЗ цивільних екстренних та аварійних служб, а також маршрутних ТЗ.
5. Довести цивільному населенню, яке перебуває в зоні АТО на постійній чи тимчасовій основі про недопустимість щодо військовослужбовців антиукраїнської пропаганди, закидів щодо їх перебування в Донецькій та Луганській областях, використання проти них фізичної сили, предметів, які можуть спричинити тілесні ушкодження, зброї всіх видів.
Разом з тим, довести цивільному населенню, що в разі зіткнення ними з військовослужбовцями, які знаходяться в стані сп'яніння, скоюють дії, що мають ознаки злочинів, вони негайно повинні повідомити про те до поліції та (або) до ВСП.
Якщо люди знатимуть - біди буде менше.
Ось і все, що маю сказати з цього приводу.
Немає коментарів:
Дописати коментар