Червоні. Акція прикриття.

Любий грамотний військовий знає, наскільки важливим є всебічне вивчення противника задля отримання над ним перемоги. Про противника вкрай важливо знати все. Його сильні та слабкі сторони. Від тактичного до стратегічного рівня. Від вартості шнурків для берців його солдатів, до загальної спроможності противника вести війну. Та, на моє глибоке переконання, найбільш важливим, КЛЮЧОВИМ, серед величезного об'єму знань про противника, є знання того, ким він є насправді. ЗНАННЯ ЙОГО СУТНОСТІ. Його нутра.

Саме це знання, в остаточному рахунку, дозволяє визначити, на що здатен, на що піде і до якої межі прагнутиме дійти противник у війні з твоєю країною. Тож саме це знання є ключовим у загальному масиві знань про противника, бо саме воно створює можливість не припуститись фатальних помилок при визначенні стратегії і тактики національної безпеки країни, включно з її обороною від зовнішньої агресії, та в розрахунках сил і засобів, потрібних для забезпечення її ефективності.

Той факт, що Росії вдалося здійснити воєнну окупацію значної частини нашої країни, увесь Крим і частину Донецької та Луганської областей, свідчить про те, що наше керівництво сутності цього противника не розкрило, і як наслідок, таких помилок припустилось.

Це виглядає вкрай дивним, особливо з огляду на те, що на початку існування України в статусі незалежної держави, вона мала чудові можливості для розвитку своєї економіки і, як наслідок, Збройних Сил та інших структур забезпечення суспільної і державної безпеки. Якщо не брати до уваги політичний та кримінальний компоненти української спільноти...(?)

Маю певність, що наш противник, Росія та росіяни, діючі під проводом Володимира Путіна, насправді є противником, на порядки небезпечнішим, ніж здається. Бо те, що могли б зробити проти українців і України росіяни, якби вони насправді були росіянами, незрівнянне з тим, що вони вже зробили, роблять і будуть надалі робити проти України та українців. І не лише, до речі, проти них. Бо замисли Володимира Путіна, які втілюються зараз в Україні, зовсім нею не обмежуються.(?)

Ні з яких точок зору, ні з економічної, ні з політичної. ні з воєнної, Україна сама по собі, при всій моїй до неї повазі та любові, не вартувала того, щоб нападати на неї. Торговельна війна розв'язана Росією проти України, в якості її покарання за євроінтеграцію, була б для Росії значно ефективнішою, ніж бойові дії, з огляду на співвідношення "затрати-прибутки". Бо якою б бідною і дурною не виглядала Росія в економічному сенсі на фоні розвинутих країн світу, Україна є значно біднішою і дурнішою ніж Росія. В тому ж таки економічному сенсі. Щоб це визнати, достатньо подивитись на оцю цікаву картинку. Доля України в світовому ВВП складає лише 0,17%...

З цієї ж картинки випливає й те, що воєнні дії Росії проти України, з огляду на вже прийняті міжнародною спільнотою заходи економічного впливу на агресора задля припинення ним агресії, від самого початку виглядають безумством. Та вони не є безумством...

Бо російський лідер Володимир Путін, поза всяким сумнівом, є негідником. Та ніяким чином він не є безумцем. Він просто діє у відповідності з детально розробленим планом, згідно якому заволодіння Україною не є кінцевою метою його діяльності. Мета, яку переслідує Володимир Путін, вочевидь коштує значно дорожче ніж 0,17% світового ВВП та значно дорожче втрат, які вже понесла Росія на шляху до її досягнення. Разом з цим очевидно, що Україна має ключове значення на цьому шляху... То ж що з це за мета?

Приходить на думку цитата:
"- Десять хвилин іде війна! Навіщо цей Ланселот не здається?"
(Є. Шварц, "Дракон")

Правда ж, схоже на те, як багато хто з нас зараз дивується незрозумілій впертості Володимира Путіна в українському питанні? З іншого боку, Володимир Путін, вочевидь, вкрай розлючений неочікувано впертим спротивом російській агресії українців, якого, схоже, і влада України, яка не змінилась у своїй клептократичній сутності з втечею попереднього президента Януковича та зміною персоналій у її вищих ешелонах, від них не очікувала.

Чи це не тому, до речі, що Голодомор та перемога червоних над УПА в 50-ті роки ХХ сторіччя, які супроводжувались також і винищенням червоними справжньої української національної еліти, передбачали, незважаючи на обидва Майдани, ослаблення національного спротиву до ступеня, який був оцінений в розрахунках ворога, як незначний?.. Та вийшло, як вийшло... Тут би Путіну вже й відступити. Та нічого, бодай віддалено схожого на послаблення тиску на Україну, ми не бачимо.

Тож чому проти Росії не спрацьовує те, що повинно було б спрацювати? Чому не спрацьовують належним чином всі міжнародні санкції та резолюції ООН? Все-таки війна Росії проти України триває вже четвертий рік. І - ніяких змін... (?) А чи справді ніяких?

Боюся, що й донині ми, оцінюючи Росію, її соціум та її володаря, вкрай неуважні до деталей, маємо дуже коротку пам'ять, стандартно мислимо. Внаслідок чого - в нас "око замилюється". Це призводить, в свою чергу, до значних помилок сприймання з нашого боку. А далі?.. Далі наші висновки щодо противника і наші контрдії виявляються неефективними. В підсумку це - поразка. (!!!)

Як у світі загалом сприймаються комуністичні держави? Вони сприймаються як тупикові гілки глобальної соціальної еволюції, невдалі економічні і соціальні експерименти. Це сприйняття ніби-то підтверджується низкою фактів. Втратою комуністами влади над країнами Східної Європи, припиненням існування СРСР, вкрай вдалим, вражаючим уяву, поверненням КНР до ринкової економіки, гуманітарними проблеми на межі гуманітарної катастрофи в КНДР, тощо.

Логічно, що й процеси горбачовської демократизації та гласності, які передували припиненню існування СРСР, створення низки пострадянських держав у формі демократичних республік на теренах колишнього СРСР були сприйняті міжнародною спільнотою в цілому позитивно, а всі економічні та соціальні проблеми, які мали і мають місце в цих державах, сприймаються, як "хвороби зростання".

Тож, виходячи з цього сприйняття, і нова російська державна ідеологія, яку все частіше і частіше називають рашизмом, складовими якої є реваншизм, російський великодержавний шовінізм та територіальний ревізіонізм, та яка реалізується під проводом Володимира Путіна, виглядає вкрай неприємним ексцесом (особливо - в частині наслідків), пов'язаним з особами Путіна та його політичної команди, але в цілому вписується в картину "хвороб зростання"... 

Превалює думка, що коли "російський імператор" Володимир Путін та його команда втратять в Росії державну владу, то хворобу "рашизма" можно буде достатньо швидко вилікувати, саму Росію - повернути на шлях демократії, а створену нею "українську" проблему - залагодити мирним шляхом...  Це - помилкові оцінки "російської" проблеми.

Маю велику надію, що їх помилковість вже достатньо добре, хоча й дещо звужено, в плані глобальності існуючої загрози, зрозуміли в США, що було озвучено президентом Трампом: "Китай і Росія кидають виклик владі, впливу і інтересам США, намагаючись підірвати американську безпеку і процвітання. Вони сповнені рішучості зробити свої економіки менш вільними і чесними, нарощувати військову міць, контролювати інформацію, щоб придушити суспільство і розширити свій вплив"...

Та схоже, що це мало розуміють в європейських країнах і в колах російської опозиції.

Сьогоднішня російсько-китайсько-північнокорейська "червона" загроза існує саме тому, що на початку ХХ сторіччя впливові політики, суспільні і релігійні діячі, ба навіть вище керівництво впливових країн або не зрозуміли всієї жахливості і небезпеки для людства комуністичного, а насправді - червоного, перевороту, який відбувся на теренах колишньої Російської Імперії, або не змогли донести цього розуміння до світового загалу. Тому впливові та авторитетні країни не об'єднались задля ліквідації "червоної" загрози ще на початковому етапі її виникнення. Коли ж розуміння прийшло, було вже занадто пізно...

Роблю такий висновок з того, що найсильнішими в економічному та воєнному відношеннях світовими державами (кожна діяла виходячи з власних міркувань) червоним було дозволено робити все. Майже безперешкодно. Не вважати ж серйозною перешкодою червоним сумбурну інтервенцію країн Антанти, Четверного Союзу, та Японії на терени колишньої ліберальної Російської Республіки, яка й півроку не проіснувала?

Тож червоним, в період становлення їх влади, було дозволено зробити все, при мінімальному зовнішньому спротиві їх діям. По-перше, їм було дозволено взяти державну владу, побіжно  ліквідувавши новостворену ліберальну Російську Республіку. По-друге, їм було дозволено втримати владу, створити власні держави, спочатку окремі радянські республіки, а потім - їх союз, СРСР. По-третє, червоний уряд було визнано провідними державами світу, а згодом - усіма державами. Внаслідок чого, з червоними були встановлені дипломатичні та економічні зносини, насамперед - торгові. Червоний уряд отримав фінансову, технологічну та технічну підтримку майже на всіх етапах державного будівництва та індустріалізації, а під час Другої Світової війни  - навіть і воєнну. (!!!) (???)

Все це було дозволено червоним і всі названі політико-економічні відносини встановлювались з ними і підтримувались, не дивлячись на те, що червоні, в процесі захоплення ними влади та побудови ними своїх червоних інфернальних держав пекельними методами винищили етнічні і національні, інтелектуальні і духовні еліти та цілі соціальні верстви цілих етносів (приклад - Голодомор 1932-1933 років в Україні, кількість жертв - 3.900.000) на підконтрольних їм землях... Що вже казати про простих людей, якщо червоні навіть зі "своїми" не церемонились і зараз не церемоняться, на що дуже влучно вказав відомий український журналіст Віталій Портніков в своєму дописі з приводу святкування росіянами століття створення Всеросійської Надзвичайної Комісії: "...більшовики створювали ЧК, щоб "соколи" божевільного Фелікса захистили їх власну владу. Але "соколи" настільки напилися крові, настільки набрякли від її кількості, що не боялися вже підняти руку на сам партійний апарат, який зникав в їх м'ясорубці, яка перетворювала владу на фарш..." Чому це все було дозволено і визнано в світі фактами встановлення з червоним урядом офіційних відносин?

Можливо, що тодішні уряди і економічні еліти впливових країн, розраховуючи на те, що в червоних в підсумку все рівно нічого (?) не вийде, йшли на економічне співробітництво з їх урядом з міркувань вигоди, виправданих, до того ж гуманітарними міркування (Американська адміністрація допомоги) щодо подальшої долі підконтрольного червоним населення, яке дійсно страждало і вочевидь вимерло б з голоду, якби Радянська Росія була повністю піддана економічній та воєнній блокадам... А далі? Далі вигідне співробітництво з радянським урядом просто увійшло у звичку... Ця співпраця країн вільного світу з СРСР, а зараз - з Росією та КНР, були і є чимось на кшалт відбору яду у смертельно небезпечної гадюки. Вкрай небезпечно. Та дуже вигідно. Тому можно... Чи не так?

І наших попередників, і нас підвели до цілої низки фатальних помилок, щодо червоних та їх дійсних намірів, стереотипи сприйняття і мислення. Діяльність червоних, СРСР, КНР, КНДР вивчалась і вивчається та аналізується за тими ж самими методами, як і діяльність звичайних політичних груп, партій та звичайних держав. Таким же чином сприймалось і сприймається та аналізується населення радянських та пострадянських держав, КНР та КНДР. Тому всі ці держави сприймаються як нормальні. Хоча деякі їх дії , особливо дії Росії, сприймаються зараз, як загрозливі для сусідів та світового порядку. Та це не змінює сприйняття цих держав. Вони продовжують сприйматись як нормальні. Як і їх лідери. І Путін сприймається як нормальна людина, хоча він і є негідником, злочинцем, реваншистом і шовіністом. Тому й поводить себе відповідно, створюючи всім проблеми... Так і Сталін був не безгрішний, і Гітлер, і Наполеон...

Саме тому й були непомічені речі, які неможливо було не помітити. Ніби якась сила людям очі відвела... (?) До того ж, ніхто з нормальних людей, які мали та мають стосунок до вивчення комунізму, більшовизму, їх лідерів, їх державних утворень, до вивчення пострадянських країн, не ставив і мабуть що й не намагався ставити себе на місце червоних володарів в ментальному та психоемоційному плані. По-перше - це вкрай огидно. По-друге, просто не спадає на думку.

Тож довелось спробувати. Подивитися не лише на червоних володарів та членів їх угрупування з боку, але й подивитися їхніми очима на всіх нас - їхню здобич, як вони вважають... Ось що з цього вийшло...

Можливо, ви помітили, що я не використовую в цьому дописі таких слів, як "більшовики" та "комуністи". Принципово не застосовую ці слова стосовно членів того самого угрупування, що створило під прапором комуністичної ідеї СРСР, та володарювало в ньому, яке створило під прапором комунізму КНР і КНДР, і досі володарює в цих державах, а також володарює в Росії - під прапором рашизму та під виглядом "єдиноросів", і в інших державах СНД - під прапорами демократії...

Ідеологічні і партійні маски й прапори це угрупування і окремі його члени задля досягнення їх загальної мети вміють змінювати, і змінюють за потреби, пречудово. Треба буде - сонмом янголів прикинуться. В природі це називається мімікрія. Тож буде правильно обрати цьому угрупуванню та його членам загальну назву. Так багато що стане про них зрозумілішим. Якщо не все...

Загальна назва цього угрупування і його членів, яка їм найбільше підходить - ЧЕРВОНІ. Так їх називав раніше, так і надалі називатиму. Знайомтесь і ви з ними та їх творіннями. Наново. Так би мовити, під іншим кутом зору...     

Червоний - людиноподібна істота, народжена внаслідок запліднення жіночої яйцеклітини чоловічим сперматозоїдом, повністю позбавлена людяності та душі.

Інакше кажучи, червоний - це нелюд, втілене зло. То ж і всі червоні разом - це нелюди.

З юридичної та біологічної точок зору нелюди в цілому, зокрема й червоні, знаходяться у вкрай вигідному становищі. Бо, хоча загальноприйнятого юридичного визначення людини і не існує, існує визначення убивства, умисного або з необережності заподіяння смерті іншій людині. В цьому визначенні відсутня обов'язкова вимога наявності в позбавленій життя істоті людяності та душі для визнання її людиною, а значить - жертвою убивства. Бо об'єктом цього злочину є життя людини.

Тому за убивство людиною нелюда настає така ж сама юридична відповідальність, як і за убивство людини... Інакше кажучи, закон забороняє вбивати нелюдів... З біологічної точки зору нелюд теж нічим не відрізняється від людини. Тож нелюди можуть вільно продовжувати свій рід.

Тепер уявіть собі, скільки нелюдів, окрім тих, що входять в угрупування червоних, живе серед людей... І уявіть, скільки з них займає в державах свого мешкання високе суспільне положення, в корпораціях, в політичних партіях, у владі. І скільки з цих істот співпрацюють з червоними, допомагаючи їм в досягненні червоними їх основної мети? Питання (!!!)...

Що ж це за мета? Червоні називали її - Світова Революція. Згодом вони заявили, що вона нездійсненна, і вирішили будувати комунізм в окремо взятій державі - СРСР. І світ повірив червоним. (!!!) Так? Так. Потім червоні заявили, що комунізм неможливо побудувати також і в окремо взятій державі (хоча на той момент в світі існувало вже декілька червоних держав), внаслідок чого - добровільно відмовились від влади (!!!) в СРСР та цілком цивілізовано припинили його існування. Так? Так... І всі придурки світу (а те, що ми виявились придурками - треба визнати) знову повірили червоним (!!!) ,.. ба навіть зраділи цій новині.  

І поки всі раділи руїнам Варшавського Договору, знесенню Берлінського муру, об'єднанню Німеччини та розпуску СРСР, а згодом, з ентузіазмом вовтузились з "новонародженими" національними республіками, намагаючись вилікувати їх "хвороби зростання", та вкладаючи задля цього в ці псевдодемократичні республіки величезні кошти, дивуючись відсутності прогресу в здійсненні демократичних та економічних реформ, а також надаючи їм змогу заробляти кошти міжнародною торгівлею сировиною, аграрною продукцією та первинними металами, не звертаючи уваги на те, що уклади економік цих республік не змінюються,  червоні робили собі далі свою справу. 

Червоний Китай дуже фахово "вписався" в глобальну економіку і має вже зараз в ній другу після США, позицію. І його державна міць - невпинно зростає. Червона Росія, Червона Білорусія та Червона Корея теж не пасуть задніх... Військова міць цих держав також невпинно зростає, інформаційно-пропагандистські спроможності - теж. А разом з ними - зростають і їх спроможності вести інформаційну війну. Інші країни СНД продовжують дурити голови західним партнерам, вже доволі глибоко інтегрувавшись, як і самі країни-лідери червоних, Росія та Китай, в глобальну економіку, та заробляти кошти на справу... Червоної Революції.

Ця революція зовсім не передбачає побудови комуністичного суспільства в усьому світі. Така мета взагалі ніколи червоними не переслідувалась. Червоні як хотіли, так і хочуть досягти панування над людством, перетворивши його на всесвітній конгломерат рабів-манкуртів. 

Ця ідея тільки на перший погляд виглядає божевільною і тому - нездійсненною. 

Та якщо зрозуміти, яким є план щодо практичного втілення цієї ідеї, та що вже було зроблено червоними згідно цього плану, а що - ще тільки підлягає втіленню, то ідея панування червоних над людством зовсім не виглядає божевільною і нездійсненною.

Таким може бути директивний план узгоджених дій Червоних Конгломератів, російського, китайського та північнокорейського, по отриманню ними контроля над людством в тісній взаємодії з червоними інших країн. 

1. Створити первинні Конгломерати рабів-манкуртів на базі найбільш придатних для цього етносів і на займаних ними землях. Виконано.
2. Виробити в манкуртах два основних інстинкти. Перший - ненависть до всіх, хто живе краще за самих манкуртів. Другий - покірність владі за любих обставин. Виконано.
3. Викорінити в манкуртах здатність до критичного мислення та виробити в них здатність нищити всіх, на кого вкажуть їм володарі. Розвитку цієї здатності манкуртів та звичайних людей сприяють алкоголізація та наркотизація населення любої країни, і контрольованої червоними, і ще ними неконтрольваної. Тож алкоголіки та наркомани є потенційними манкуртами в любій країні світу. Виконано в Росії та частнині країн СНД.
4. Виробити в манкуртах стереотипи поведінки та діяльності в своєму колі та поза своїм колом, по команді та без команди. Виконано.
5. Створити червоні держави для виконання п.п. 2-4 та для запезпечення життедіяльності і оборони Конгломератів. Виконано. 
6. Адаптувати конгломерати манкуртів для умов існування в глобальному світі, частково - використовуючи їх, як своїх рабів або бойовиків, частково - для їх подальшої інфільтрації в економічно розвинені країни. Виконується.
7. Розвивати власні воєнно-промислові комплекси та продавати озброєння і набої в інші країни світу та озброювати міжнародних терористів. Виконується.
8. Купувати цінні активи, включаючи виробничі, в економічно розвинених країнах, красти та купувати високі технології для налагодження випуску сучасних озброєнь. Дозволяти іноземним корпораціям відкриття та придбання підприємств на власних територіях (ті ж забули, як їх один раз вже обікрали червоні на початку ХХ сторіччя). Виконується.
9. Використовуючи методи гібридної війни, використовуючи можливості міжнародної червоної агентури, китайської та російської діаспор, втручатись у внутрішньополітичні, соціальні, економічні, виборчі процеси в розвинутих країнах вільного світу. Створювати осередки сепаратизму з подальшим створенням невизнаних держав, включаючи також і підконтрольні собі держави (в тих випадках, коли в цих державах виникають тенденції до виходу з під контролю червоних, Молдова, Арменія, Азербайджан, Грузія, Україна). Всі спроби національного спротиву владі червоних на території метрополії придушувати воєнною силою під виглядом контртерористичних операцій(Чечня). Виконується. 
10. Використовувати в своїх інтересах процеси економічної та інформаційної глобалізації. Для чого:

• Стимулювати манкуртизацію маргінальних та люмпенізованих громадян в країнах їх перебування з використанням дистанційних (ЗМІ, Інтернет) методів змінення свідомості (критика економічної та соціальної політики розвинених країн перебування суб'єктів впливу, критика політики розвинених країн щодо бідних країн перебування суб'єктів впливу,  загальні агітація та пропаганда, направлені на розпалювання ненависті між бідними та багатими).  
• Вести безперервну інформаційну кампанію в усіх доступних країнах світу, акцентуючи увагу на недоліках глобалізації, таких як поглиблення суспільного розшарування між багатими та бідними, маргіналізація та люмпенізація всередині окремих країн та країн в цілому, вимушена трудова міграція, та розшарування між багатими та бідними країнами, вести культурну та кримінальну експансію в якнайбільшу кількість країн, поглиблюючи водночас їх економічну залежність від сировинних ресурсів червоних країн та від їх товарів і трудових ресурсів (КНР !!!).
• Зав'язувати і підтримувати союзницькі відносини з країнами-ізгоями, маргіналізованими, люмпенізованими та тоталітарними країнами. Здійснювати терористичні війни й атаки.
• Спонукати у всілякі, наприклад - воєнні, способи масові міграційні процеси, направлені в бік економічно розвинених країн для стимулювання в них процесів люмпенізації та маргіналізації і погіршення їх соціальних стандартів. Виконується...

Маю застерегти читача від сприйняття червоних тільки як росіян, китайців, північнокорейців, чи взагалі комуністів, чи представників якихось лівих чи правих партій або рухів. Найбільшою небезпекою червоних є їх здатність до маскування. Особливо майстерно червоні маскуються під своїх ворогів. Цю їх здатність маю нагоду продемонструвати на прикладі сучасних подій в Україні. Трохи нижче по тексту... 

Тепер, власне, перейду до аргументації достовірності вищенаведеного.

Запитання. Чи намагались червоні, коли вони діяли в образі комуністів-більшовиків, збудувати комунізм хоча б в СРСР? 

Однозначно - ні. Вони цього навіть не намагались зробити. Вони від початку цілеспрямовано створювали і створили Радянський Союз саме як тоталітарну рабовласницьку державу на основі державного капіталізму у якості його економічної системи.

Чому ж ні? Можливо я рефлексую, поєднуючи більшовиків, Путіна, китайських та корейських комуністів та їх агентів по всьому світу в одну зграю червоних, від самого початку Жовтневого перевороту поєднаних єдиною метою створення комуністичної спільноти? Можливо перші комуністи-більшовики дійсно були наївними ідеалістами, які помилились в людських якостях майбутніх членів омріяного ними комуністичного суспільства? Можливо тому, що російський та інші народи виявились непридатними до комунізму, чи хоча б, соціалізму? От і вийшла в них рабовласницька держава СРСР, замість комуністичної "джамахерії" чи міцного, насправді соціалістичного, Радянського Союзу. 

Цілком закономірні сумніви. Особливо, якщо згадати події Великої Французької Революції, під час якої революціонерами теж коїлись криваві звірства, як проти прихильників монархії, так і між самими революціонерами, одними проти інших, на ґрунті ідеологічних розбіжностей щодо майбутнього Французької республіки. Також відомий письменник Томас Карлайл сказав щодо революцій:" Будь-яку революцію задумують романтики, здійснюють фанатики, а користуються її плодами відверті негідники"... З цими словами теж важко не погодитись.

Але відносно червоних щось не дає це зробити.

Може те, що і Велика Французька Революція і Лютнева революція 1917 року в Росії були на часі та прямо випливали з процесів соціальної еволюції, а Жовтневий переворот під гаслом побудови комунізму був, як-то кажуть - "ні до села, ні до міста"...(!!!) Бо як не крути, як не верти, а цей переворот таки дійсно не відповідав логіці історичного процесу.

Може - наступні вислови діяча європейського міжнародного (німецького і російського) соціал-демократичного руху, публіциста, теоретика-марксиста, доктора економічних наук, ідейного автора-теоретика Жовтневого перевороту в Росії та організатора реформ Кемаля Ататюрка в Османській Імперії Олександра Львовича Парвуса: "Суть більшовизму проста - розпалити революцію повсюдно, не добираючи часу, не зважаючи на політичну ситуацію та інші історичні реалії. Хто проти, той ворог, а з ворогами розмова коротка - вони підлягають терміновому і беззастережному знищенню... Нинішні Ради тероризують не лише реакціонерів і капіталістів, а й демократично налаштовану буржуазію і навіть всі соціалістичні робітничі організації, незгодні з їх думкою. Вони розігнали Установчі збори і тримаються, втративши моральний авторитет в очах народних мас, виключно на багнетах"...

Може та обставина, що після припинення існування СРСР пройшло майже 30 років, а тіло його засновника і першого вождя червоних Володимира Ульянова (Леніна) - досі ретельно зберігається в Мавзолеї (як і останки ще чотирьох червоних лідерів інших червоних країн) на центральній площі Росії під надійною охороною, з вимогою до чоловіків, які відвідують Мавзолей знімати головні убори, проходячи мимо тіла, з облаштуванням трибун вищого керівництва Росії при проведенні парадів на Червоній Площі - спочатку на самому Мавзолеї, згодом коло його підніжжя, тощо... І це в той час коли, саме Ленін віддав наказ знищити останнього російського імператора Миколи Романова з родиною, які канонізовані Російською Православною Церквою в якості святих страстотерпців. 

Може тому, що родичі імператорської родини від грудня 2005 року домагаються реабілітації розстріляної в 1918 імператорської сім'ї, однак Генеральна прокуратура Росії відмовляється визнавати загиблих жертвами політичних репресій, вважаючи їх жертвами кримінального злочину.

Та найбільшу впевненість в тому, що проти людства справді діяла і діє зграя червоних нелюдів, мені надають наступні факти з історії їх діяльності, а також реакції підвладних їм людей на їхні смерті та похорони.

При плануванні і здійсненні своєї діяльності Ленін ретельно вивчав, аналізував та на практиці використовував трактати Нікколо Мак'явеллі, "Державець" та "Міркування над першою декадою Тіта Лівія", що видно із того, що Ленін діяв у повній відповідності з рекомендаціями Мак'явеллі, викладеними у вказаних трактатах. 

Це ніяк не відповідає образу Леніна, як людини, яка бажала принести блага комунізма своєму власному народу. Також це не свідчить і про наміри Леніна виконати обіцянки миру і землі головній "ударній силі" очоленого ним перевороту - російському селянству та нечисельному пролетаріату, тісно пов'язаному з селянством. Ці люди повірили Леніну і пішли за ним. Та коли скінчилась кривава вакханалія Громадянської Війни, вони вже не мали ніякої змоги спитати зі свого Вождя і Учителя за невиконані ним обіцянки миру і землі. Бо вже були змінені і стали його рабами-манкуртами. То ж коли Ленін помер, по всьому Радянському Союзу манкурти були в розпачі. В такому ж самому стані манкурти були і після звістки про смерті Сталіна та Брежнєва. Вкрай характерна, саме для манкуртів, реакція на смерті своїх червоних володарів. Ще більш емоційно реагували і реагують на смерті своїх володарів північнокорейці...

І нарешті - "велика чистка". Сталінські репресії. Щодо яких зразу приходить на пам'ять цитата з відомого радянського фільму "Біле сонце пустелі": "Совсем озверел, Черный Абдулла. Ни своих, ни чужих не жалеет..." Навіщо? Та саме цією нелюдською процедурою, для червоних звичною настільки ж, наскільки людині звично розчавити таргана, були паралельно вирішені відразу декілька завдань диявольського плану червоних володарів. 

1. Зачистка СРСР від усіх фанатиків та ідеалістів, які вірили в ідею побудови комунізму та допомагали червоним у створенні первинного конгломерату манкуртів із ідейних міркувань але засумнівались в намірах червоних створити комуністичне суспільство, зачистка від тих, хто доєднались до червоних з меркантильних міркувань, зачистка так званих "спеців", зачистка духовенства, зачистка всіх реальних претендентів на владу над конгломератом та їх прихильників і прихильників цих прихильників.  
2. Створення і налаштування існуючої і донині, зокрема - в кожній країні СНД, системи управління червоними конгломератами (далі - Системи), яка дозволяє червоним управляти державами та організаціями, включаючи й кримінальні, чи суттєво впливати на їх діяльність, повністю співпадаючи з ними, або частково в них інтегруючись, чи робити це паралельно з іншими структурами управління через своїх посередників чи агентів впливу.
3. Створення та забезпечення діяльності системи масового інформування, виховання та освіти, манкуртів, направленої на формування в їх підсвідомості незмінюваних, незалежних від стороннього впливу та відтворюваних від покоління до покоління стереотипів сприйняття, мислення та поведінки, заснованої на невідповідності між отримуваною ними ретельно відібраною офіційною інформацією та реальним життям. 

На практиці це виглядало так. 

Офіційна пропаганда стверджувала про підвищення рівня життя радянських громадян, а на ділі вони переплачували за пристойний товар на "чорному ринку". або взагалі не мали коштів, щоб щось придбати.

Сталін сказав: "Жить стало лучше - жить стало веселее". В житті ж було зубожіння та страх перед арештами. 

Директор підприємства на офіційних зборах трудового колекитиву заохочував майстра ділянки грошовою премією за високі виробничі показники, а підлеглі цього майстра з ненавистю думали про нього: "Проп'є грошенята, алкаш проклятий... Немає справедливості...".

Батько вдень виховував свого сина, кажучи, що дівчаток не можна кривдити, а вже вечором, нажлуктившись, бив смертним боєм його матір.

Пропаганда твердила, що кожен достойний може мати кар'єрний зріст, а на практиці його мали негідники та пройдисвіти.

Подібних прикладів можно наводити мільйони... Та за 70 років існування в цій Системі, за декілька поколінь в підсвідомості манкуртів сформувався стійкий стереотип "перевернутого світу". Те, що є добрим, манкуртами сприймається, як погане, і навпаки, на підсвідомому рівні. І це сприйняття не залежить ні від доводів їх власного розуму, ні від зовнішнього впливу...

Тож, опинившись в умовах вільного світу, манкурт з "перевернутим" світосприйняттям буде із задоволенням користуватись досягненнями західної цивілізації, і водночас, буде ненавидіти цю цивілізацію. Бо підсвідомо він буде вірити, що "всі вони там негідники". Бо так колись ще його діду це втокмачувала в голову сталінська пропаганда, а той передав це своєму сину, під час домашнього виховання і так далі, по ланцюжку...    

Створення червоними КНР і КНДР відбувались за схожими сценаріями і з такими ж намірами. Та обставина, що далеко не всі проекти червоних виявились вдалими, це наслідок спротиву їх діяльності як міжнародної спільности, так і населення країн, які червоні брали чи намагались взяти під свій контроль. Далеко не у всіх етносах було достатньо матеріалу, придатного для переробки в манкуртів. Та часи змінюються, а разом з ними змінюються і люди. Не варто забувати, що зовнішня міграція змінює демографію, змішує та зближує етноси, культури, та релігії, підвищує соціальну напругу навіть у розвинутих країнах... 

І червоні вже почали використовувати це на свою користь, ба навіть провокувати міграційні процеси у самі нелюдські та варварські способи, а в країнах, куди прибувають мігранти - провокувати міжетнічні, міжрасові та міжконфесійні конфлікти...

Тож ідея побудови комунізму від самого початку була ширмою, якою червоні прикривали іншу мету. Яку? Свій перший крок до світового панування.

Створення спільноти нового типу - Конгломерату рабовласників-червоних і їх рабів-манкуртів, який міг би в майбутньому існувати та самовідтворюватись в рамках любих форм державного устрою, управління та політичних ідеологій. Тож СРСР був створений виключно як держава, яка мала головним своїм завданням забезпечення створення, існування та захист Конгломерату до настання моменту його готовності вийти в світ, щоб змінити його згідно задуму та під керівництвом червоних. 

Тому СРСР був ліквідований самими ж червоними, коли вони визнали завдання його існування виконаним... Чи не варто урядовим агентам США задати багато запитань одному з червоних лідерів - Горбі, поки він ще не відійшов у пекло? Це актуально. Особливо з огляду на одну з цитат Горбі: "Тепер нам необхідно вже з урахуванням нових реалій збирати новий Союз..."

На місті червоних за такі слова я б вже прибрав тихенько це базікало... Та особисто я спитав би його про наступне. Чому він так нервово сприйняв вихід зі складу СРСР трьох прибалтійських республік? З огляду на те, що СРСР і так повинен був припинити своє існування, він взагалі не повинен був так сильно нервувати. Аж до кровопролиття...

Чи не тому Горбі негативно зреагував на вихід Литви, Латвії і Естонії з СРСР, що вони не просто вийшли зі складу цієї "імперії зла", а вже вдруге вислизнули з під контролю червоних і буквально втекли до Європи? Ну то й що? Вони були силою зброї включені до складу СРСР і знову втекли... Цілком зрозуміле бажання. 

То навіщо було нервуватись? Яка різниця була Горбі, який вектор розвитку вибрали прибалти? Він ніби-то й сам оголосив курс на демократизацію, гласність та побудову ринкової економіки. 

Висновок. Горбі нервувався з приводу втечі прибалтів в обійми Європи тільки тому, що справді припинення існування СРСР було обманом. Бо цим актом Конгломерат лише міняв шкуру, але не планував втрачати ні манкуртів, ні територій. А виявилось, що більшість прибалтів водили червоних "за носа", починаючи від моменту їх окупації червоними в 1940-му році. Це було не просто прикро. Прибалти зрадили червоних. Це не могло їх не розлютити...    

Тож той факт, що припинення СРСР було спланованою і майже (бо прибалти втекли) успішно здійсненою червоними операцією, на мою думку є доведеним. Такою ж успішною операцією червоних було подальше створення ними замість СРСР низки формально окремих, формально існуючих в демократичних політичних і ринкових економічних оболонках, держав так званого СНД, які насправді були і є новими оболонками їх Конгломерату

Докази? Будь ласка. Як кажуть в Одесі: "Их есть у меня..."

Винесемо за рамки нашої уваги формальні ознаки демократичності всіх держав СНД, такі як парламенти, конституції та вибори. Сконцентруємо нашу увагу на тому, кому дійсно належить влада в цих державах, хто контролює їх економіку, кому належать всі ведучі ЗМІ та який рівень добробуту відносно рівня добробуту володарів цих держав має їх населення.

Ми побачимо, що фактична влада, а значить і всі без виключень інституції законотворення та примусу населення до виконання законів, а також контроль економіки в цих державах, є, по суті - автократичною демократією і належать в усіх цих державах... диктаторам-олігархам (Путін, Лукашенко, Алієв, Назарбаєв, Бердимухамедов, Рахмон тощо), або клептократичним олігархічним кланам (як це є зараз в Україні, Вірменії, Грузії, Молдові, тощо)... Це дозволяє зберігати і зберігає в них економічну систему державного капіталізму, в точності таку ж саму, якою вона була за часів СРСР, налаштовану таким чином, щоб рівень добробуту червоних володарів цих держав, якими є насправді і президенти-диктатори, і олігархи (це тільки новий бізнес-імідж червоних) кардинально відрізнявся від рівня добробуту населення, який б більшості є за межею бідності та зубожіння. 

Навіщо червоні це роблять? Та вже ж не від жадібності. Жага до збагачення не є головною для червоних. Тож вони чудово вміють її контролювати, коли це їм потрібно. Червоні тримають підвладних їм манкуртів у бідності задля розпалювання в них ще більшої ненависті до демократії і ринкової економіки, саме які і винуватять манкурти, що складають більшість населення країн СНД, в своєму зубожінні. Побіжне ж відчуття ненависті манкуртів до влади, червоних ніяк не хвилює, бо манкурти не здатні до самостійних об'єднань та цілеспрямованих повстань, не кажучи вже про такі складні речі, як планомірні інституційні зміни в державі та державне управління. Вони здатні діяти цілеспрямовано та агресивно лише під керівництвом червоних проти конкретно вказаного їм ворога. Що ж стосується виборчих процедур, то вони голосують виключно за популістів або за безальтернативних кандидатів...

Тепер, власне, про найбільш вдалі творіння червоних, найкращі з яких самі стають червоними. Про їх основний людський ресурс та їх основну генетичну зброю. Яка є вірусом, націленим на знищення зсередини усіх демократичних і загальнолюдських цінностей. Про манкуртів.

Манкурти... Що ж, звольте. Це ті самі прості радянські люди Homo Sovieticus ("советский народ", "совок"), що справляють враження наївних та дивакуватих, загалом працелюбних, які полюбляють "прийняти на груди" горілочки чи пивка, у побуті скромних і в цілому - зовсім нешкідливих...

Та для того, щоб правильно оцінити шкідливість чи нешкідливість манкуртів, треба побачити, на що вони вони здатні у сприятливих для них умовах. Тобто, коли вони отримують дозвіл від свого червоного керівництва діяти на власний розсуд.

Подивились? Тепер продовжу.

Манкурт - людина, народжена внаслідок запліднення жіночої яйцеклітини чоловічим сперматозоїдом, позбавлена власної етнічної культури, національної історичної пам'яті, релігії, етики та культурно-цивілізаційної самоідентифікації. За походженням манкурт - звичайна людина. За сутністю - ідеальний раб.

В манкурта можна інтегрувати штучно створені культуру, історичну пам'ять, ідеологію, етику, самоідентифікацію, в тому числі - взаємовиключні, які він буде цілком щиро сприймати як власні. На практиці це дозволяє вкласти йому в мізки любу ідею, а потім оголосити, що деякі інші манкурти всередині їх спільноти або представники любих етнічних, релігійних чи культурних спільнот, внутрішніх чи зовнішніх, окремо чи в їх поєднаннях, навіть таких, що не існують в реальності, є ворогами їхнього Конгломерату (народу), а значить - їх особистими ворогами. Після чого, достатньо лише нацькувати манкуртів на цих ворогів (реальних чи вдаваних). Щоб знищити їх. Або - поневолити, переробивши на манкуртів. Чи не перероблюючи...

Основою створення манкуртів та їх конгломератів є зміна нелюдами свідомості людей шляхом втручання у їх підсвідомість та її зміни. І не дарма всі червоні та їх раби-манкурти з особливою ненавистю ставляться до тих українців, незалежно від їх етнічного походження, які прямо і відкрито заявляють про свою СВІДОМІСТЬ того, що вони українці... Всі червоні та всі доконані манкурти називають таких українців "свідомітами" по аналогії з содомітами, яких вони також люто ненавидять. До тих людей, які мають українське етнічне походження і, знаючи про це, називають себе українцями виключно за походженням, червоні та манкурти ставляться, зазвичай, підозріло або нейтрально. Тому що такий українець або нешкідливий для них, або робить перший крок до того, щоб стати манкуртом.

Бо й серед самих червоних та манкуртів безліч етнічних росіян, українців, бєларусів, казахів, вірмен та представників етносів інших країн СНД і всіх невизнаних республік, створених червоними після припинення існування СРСР. А якщо брати світовий масштаб, то й німців, французів, американців, британців, сирійців, і взагалі, представників багатьох інших націй та етносів, різного ступеню об'єднання, різних регіонів мешкання, різної чисельності, представники яких, до речі, воюють зараз проти українців на Донбасі на стороні червоних. Це, до речі, і є той самий червоний інтернацінал, який у вигляді Комінтерну був офіційно розпущений ще в 1943 році, у зв'язку з провалом червоних переворотів в країнах мешкання червоних, окрім, власне, СРСР.

Та серед червоних і манкуртів немає ні одного СВІДОМОГО своєї причетності до своєї нації чи свого етносу... Хоча це може здаватись не так, з огляду на те, що в Росії червоні виступають зараз проти всієї демократичної спільноти під прапором ідеї "русского мира", китайці марять ідеєю "Великого Китаю", і звісно ж, роблять це, вголос заявляючи про свою належність до великої російської та китайської націй.

Але варто пам'ятати про те, що трохи більше чверті століття тому назад, так звані "великие россияне" з не меншим ніж зараз, ентузіазмом, вважали себе "великим советским народом"... А ті, хто вважають себе "великими китайцями" після того, як їх свідомість була повністю змінена червоними під час "культурної революції" не вважають справжніми китайцями мешканців Республіки Китай на острові Тайвань не із-за їх етнічної приналежності. а саме із-за їх небажання коритись владі червоних нелюдів, які ще й досі виступають в КНР під личиною правлячої комуністичної партії, на відміну червоних нелюдів, які володарюють в Росії вже під прапором "русского мира".

Найбільша трагедія манкуртів якраз і полягає в тому, що вони не усвідомлюють своєї рабської залежності від червоних, як не усвідомлюють і втрати своєї національної самоідентичності.

Вчора червоні назвали манкурта совком. Сьогодні вони назвали його знов росіянином. Завтра, якщо буде така потреба, його назвуть, разом з манкуртом із КНР, наприклад "кіройцем" або "кіроянином"... Манкурт сприйме це, як даність і буде відчувати себе членом нової спільноти. Тому що червоні - геніальні в своїй нелюдській підлості. Позбавивши манкуртів їх етнічної культури, історичної пам'яті, релігії, етики та культурно-цивілізаційної самоідентифікації, вони не заборонили їм користуватись в побуті назвами тих етносів, з яких вони походили.

Тому кожен манкурт абсолютно щиро вважає і називає себе росіянином, українцем, бурятом, тощо, коли постає питання щодо його етнічного походження. Та коли манкурт походить від змішаного шлюбу, він буде ідентифікувати себе з тією етнічною групою, яка є більш чисельною, а якщо його батьки не будуть належати до впливових етнічних груп, від назве себе назвою впливової групи. Якщо ж манкурт існує в рамках нації в складі якої відсутні яскраво виражені "титульні" етноси, то він автоматично назве себе національною назвою.

Це є проявом підсвідомої мімікрії манкуртів, яка теж штучно вироблена в них червоними. Червоні в таких випадках мімікрують цілком свідомо, коли це відповідає їх інтересам.

Та коли манкурт опиняється в ситуації, коли необхідно вибирати між інтересами нації або етносу свого походження та інтересами конгломерату, то манкурт зробить підсвідомий вибір на користь конгломерату. Він, звісно, здатен свідомо імітувати лояльність до нації чи етносу свого походження, якщо відкрите нехтування їх інтересами на користь конгломерату буде загрожувати особистій безпеці манкурта. Але це буде вимушений крок. За відсутності загрози, або за прямим безпосереднім наказом червоних, манкурт буде діяти на користь конгломерату.

Разом з тим, якщо манкурта, хоча й далеко не кожного, можливо повернути до стану вільної людини, і деякі з манкуртів навіть здатні це зробити самостійно, опинившись у вільному суспільстві, то нелюд людиною не стане вже ніколи...

Приведу три дуже показових приклади із сучасності, які дуже виразно ілюструють відмінності між манкуртами і вільними людьми. Це долі трьох відомих сучасних російських акторів, які знімались в багатьох художніх фільмах про війни, які вели червоні, Другу Світову, Афганську, Чеченську, тощо. 

Олексій Серебряков. Був змушений в 2012 році разом з родиною покинути свою батьківщину, Росію, та емігрувати в Канаду, у зв'язку з психологічною неспроможністю свого подальшого життя серед манкуртів та червоних, які створили вкрай важку для справжніх росіян духовну атмосферу в суспільстві... Роботу в російському кінематографі не припинив, але з 2014 року припинив зніматись у фільмах про війни, які вели і зараз ведуть червоні. І це дуже показова деталь. Так міг поступити лише росіянин, який УСВІДОМИВ свою належність до російського етносу та зрозумів, хто насправді володарює в Росії, хто насправді виступає від імені його колишньої нації в цілому та останків його етносу - зокрема, і у такий мовчазний спосіб висловив свій протест. Манкурт? Ні, точно не манкурт. Справжній росіянин.

Анатолій Пашинін. Народився в Україні у родині військовослужбовців, значну частину свого життя провів в Україні, але акторську славу здобув в Росії, знімаючись якраз у фільмах про війни, які вели червоні. Так здатен поводитись, якщо казати про українців, лише манкурт. Та  Пашиніну пощастило, що він виявився лише манкуртом-початківцем, в якого ще лишилось трохи пам'яті, щоб згадати себе, як українця, і достатньо свідомості, щоб усвідомити свою належність до української нації... Тож з початком воєнної агресії Червоного конгломерату проти українців і України в 2014 році, Пашинін повернувся до Батьківщини, де спочатку став допомагати українським воякам як волонтер, а потім - добровільно вступив до лав Української Добровольчої Армії. На думку червоних та манкуртів, Пашинін - зрадник. Насправді ж він, самовизначившись, як справжній українець - поступив як справжній українець... Манкурт? Вже не манкурт. Вже - українець. 

Михайло Пореченков, теж, як Серебряков і Пашинін, знімався в художніх фільмах про війни, які вели червоні. Частину свого життя, з кінця 70-х по 1986 роки, жив і навчався в Вашаві, під час панування червоних у Польщі. Під час воєнної агресії червоних проти України, в жовтні 2014 року відвідав окупований ворогом Донецьк, незаконно перетнувши український кордон, де, одягнувши на себе захист з написами "Пресса", під камеру, в присутності червоних бойовиків, відкрив вогонь бронебійно-запалювальними кулями з крупнокаліберного кулемета російського виробництва по позиціях українських вояків. Продовжує зніматись у фільмах про війну, в тому числі й тих, які прославляють вторгнення червоних в Україну... Манкурт? Манкурт... Плоть від плоті Червоного конгломерату...

Ось такі приклади... Вони наглядно демонструють, наскільки важливим для всього людства в умовах глобалізацїї, коли величезні маси людей зриваються зі своїх історичних земель і мігрують по світу в пошуках кращої долі, що загрожує втратою цими людьми етнічної, культурної та духовної самосвідомості і самоідентифікації, є запобігання цій загрозі, шляхом збереження етнокультурного різномаїття людства, незалежно від того, в якій частині світу мешкають представники різних етносів.

Бо знищення цього різномаїття повністю співпадає з одною з головних цілей червоних. Тому що при створенні ними конгломератів манкуртів перше, що вони роблять - нищать національні та духовні еліти, і насаджують поневолюваним етносам власну штучну псевдокультуру, знищуючи етнічні культури майбутніх манкуртів, знищуючи їх національні свідомості.

Тож мігранти, які втратили національну свідомість і сприйняли масову, не сприйнявши національної свідомості етносу на землю якого прибули - перші кандидати в манкурти.

Друга проблема глобалізації - поглиблення розшарування між бідними та багатими, всередині держав, і між державами. Це підвищує соціальну напругу і призводить до ворожнечі всередині держав, та до ворожнечі між державами. Бідні держави і бідні люди всередині держав - перші кандидати на взяття їх під контроль червоними та створення ними тих же самих конгломератів манкуртів... Це теж є глобальною загрозою для нормального, природного розвитку людства, яку несуть в собі керовані червоними Конгломерати манкуртів. Про бідні держави я взагалі не веду річ. А ось щодо розвинутих і заможних...

З'явившись у достатній кількості в любій демократичній країні, незалежно від механізмів своєї появи в цій країні, таємно керовані червоними манкурти здатні викривити та сплюндрувати її демократичні інституції, посіяти розбрат між різними верствами її населення за майновими, релігійними, етнічними або расовими ознаками, збільшити бюджетні навантаження на її систему соціального забезпечення, тощо, і, таким чином, дестабілізувати суспільний лад цієї країни тим сильніше, чим довше вони в цій країні перебуватимуть. А чим більшим буде безлад в країні, тим більше в ній буде тривоги, ненависті і взаємної недовіри і тим сильнішим буде в колись демократичному суспільстві бажання міцної руки, яка наведе лад...

Ось тут і з'являться червоні... При чому, зовсім необов'язково це будуть путінські ввічливі "зелені чоловічки", чи прямолінійний північнокорейський спецназ на чолі з самим Кім Чен Ином, тримаючим під пахвою баскетбольного м'яча. Очевидно, що це не буде і теракотове китайське військо з червоними прапорами, на чолі з духом Мао... Це будуть свої червоні. Місцеві... Бо коло червоних не обмежується одними лиш росіянами, китайцями чи корейцями. Їх прямо зараз доволі точно можна вирахувати... Ті політики та ті партії, політичні програми яких так чи інакше будуть підтримувати росіян проти українців, заперечувати їх право на збройний опір, оголошення воєнного стану та визнання російської окупації усіх зайнятих Росією чи підконтрольними їй формуваннями українських територій, які будуть тим чи іншим чином розпалювати суспільне протистояння у власних державах, з великою долею вірогідності і будуть червоними політиками і червоними партіями...

Хочу запитати. Чи не помічав хтось подібних явищ чи тенденцій, чи вже доконаних фактів в своїй країні чи мандруючи десь за кордоном?

Варто також нагадати та ще раз звернути увагу на те, що кожна країна СНД, в якій під різними приводами затягується здійснення демократичних реформ, в якій немає правосуддя, яка тотально корумпована, в якій державна влада сконцентрована в руках або фактичних диктаторів, або олігархів, в якій економічний уклад залишається сировинним, при наявності реальних можливостей його зміни на більш високі рівні, в яких населення зубожіє, мігрує за межі держави, але не повстає проти існуючого ладу,  є на 100% контрольованими червоними. Також кожна така держава є також справжньою "чорною діркою" у фінансовому відношенні.

В кожній такій країні існує Конгломерат манкуртів, для якого ця держава є лише прикриттям.

Також очевидним є й те, що кожен ніби-то національний олігарх чи високопосадовець в такій державі насправді є червоним, або контрольованим червоними високопоставленим манкуртом, близьким до перетворення на червоного. Але ж всі ці істоти вже мають в розвинених країнах та офшорних зонах або рахунки, або бізнеси (!!!). Та чи може хтось дати гарантії, що коли настане день "Д", одночасно всі закордонні підприємства цих олігархів не будуть зупинені, а їх робітники одночасно не будуть викинуті за паркан без вихідної допомоги? Або ці олігархи почнуть розхитувати соціальну ситуацію, не підвищуючи заробітку своїм працівникам, або наймаючи їх за безцінь з числа мігрантів-манкуртів і подаючи тим самим приклад своїм добропорядним місцевим колегам, своєрідно зваблюючи їх на соціальну несправедливість по відношенню до вже власних робітників... Думайте, шановні.

А я підсумую... 

Ті, хто створили манкуртів і закріплювали свій успіх "методом Моїсея", майже сто років за "залізним занавісом" СРСР, закріплюючи їх якості на підсвідомому рівні, від покоління до покоління, розпустили Радянський Союз не тому, що він не був здатен конкурувати економічно та ідеологічно з більш багатими та розвиненими у всіх сенсах західними країнами. Вкотре кажу, що СРСР було розпущено, бо він виконав свою історичну місію, визначену для нього червоними.

Далі було і є те, про що вже сказано вище. Етап обкатки манкуртів-вихідців з СРСР в умовах імітації ненависного їм вільного світу, в складі автократичних демократій та економіки державного капіталізму в олігархічних формах, з метою розпалювання ще більшої ненависті до свободи та демократії.

Паралельним завданням червоних є фінальна зачистка підвладних їм територій країн СНД, включаючи і Україну, від громадян, які не піддались манкуртизації та зберегли свої етнічну культуру, національну історичну пам'ять, релігію, етику та цивілізаційну самоідентифікацію.

Наявність на підвладних їм територіях таких громадян у кількостях, які здатні протистояти владі червоних, загрожує їм повтореннями таких демаршів, які вже зробили Литва, Латвія та Естонія. З точки зору червоних - це було вкрай поганим прикладом, на кшалт сепаратизму, тільки направленому проти їх панування. Як відомо, поганий приклад - заразливий. Та відомо й те, що червоні завжди вбачають заразу в любих проявах національної самосвідомості, окрім її імітації власними рабами за вербальними і невербальними наказами червоних. Приклад якої демонструють зараз прихильники "русского мира" в Україні, які всі поголовно є манкуртами червоних, або червоними, незалежно від їх етнічного походження та соціального статусу.

Таким чином, обстановка в Україні є набагато важчою ніж вважають українці та їх закордонні союзники. Бо зі сказаного витікає наступне.

1. Червоні вирішили остаточно ліквідувати спротив українців їх пануванню в Україні.
2. Це рішення приймалось не лише Путіним, а вироблялось сумісно з керівництвом КНР та КНДР, що підтверджується їх узгодженими діями на міжнародній арені. Росія напевне отримує допомогу від КНР, і сама, сумісно з КНР, надає воєнну та матеріальну допомогу КНДР в обхід санкційних обмежень. Саме тому санкції проти Росії та КНДР не є дієвими в тій мірі, на які розраховували наші західні союзники.
3. Розпочавши та здійснюючи "українську" операцію, червоні не відмовились, а навіть активізували свої дії згідно свого основного плану по взяттю людства під свій контроль. Так, відпрацювавши сирійський сценарій, який приніс Європі чисельних біженців з Сирії, Росія, не припиняючи гібридної війни проти Європи та США, вже відомими всім методами, напевне готується до участі в конфлікті між США і Ізраїлем та Іраном. Чи знає хтось, яким чином поведуть себе КНР та КНДР?   
4. Червоні не припинять війни проти українців, поки не зламають їх спротиву. Бо є п'яте і найгірше...

Насправді, яким це божевільним не здається, але держава Україна після Революції Гідності продовжує надійно контролюватися червоними. І економічно, і політично... 

Це очевидно, бо в ній під різними приводами затягується здійснення демократичних реформ, в ній немає правосуддя, вона тотально корумпована,  державна влада в ній сконцентрована в руках олігархів, її економічний уклад лишається сировинним, при наявності реальних можливостей його зміни... Євроасоціація України та безвіз ніяк не шкодять глобальним планам червоних по здійсненню ними Червоної Революції. Більше того, вони цьому допомагають. Бо українська економіка, будучи сировинною та об'єктивно слабкою, без її реформування від Євроасоціації лише програє, бо не є конкурентноспроможною. Безвіз - стимулює міграційні процеси. 

Бойові дії, до речі, ніяк не заважають ані боротьбі з корупцією, ані здійсненню демократичних реформ. Та вони ще більше послаблюють економічний стан України. Та чомусь саме під час бойових дій червоні олігархи, особливо Порошенко і Ахметов, стали значно багатшими, ніж до війни. Маю думку, що втрати промислових активів і прибутків Ахметова на Донбасі за рахунок тарифів "Роттердам +", страхових виплат (а він завжди страхує свої бізнесові ризики), бюджетних субсидій по комунальних платежах, тощо, компенсуються. Як мінімум...

Доля української державності, зубожіння населення, хоч справжніх українців, хоч рабів-манкуртів з українським громадянством, взагалі хвилюють червоних не більше, ніж це потрібно для спектаклю перед Заходом. Вони самі прекрасно ведуть свої взаємні бізнеси. Через російсько-український кордон. Хто його контролює з обох боків? Як і міжбанківські розрахунки, до речі. Як і офшорні оборудки... Вже не є таємницею зростання російських інвестицій в Україну.

Не є таємницею те, що реальної відповідальності за розв'язання війни, ніхто з українських червоних, як, до речі, і російських, не поніс. Зате за захист України від червоної агресії зі Сходу - українських патріотів червона влада в Україні садить і судить сотнями. Воєнний стан - не введено. Кордони з Московією - не перекриті. ФСБ-шна РПЦ під виглядом УПЦ МП - веде антиукраїнську діяльність відкрито. Кожного 9-травня червоні під виглядом Дня Перемоги над фашистськими загарбниками святкують свій червоний День Перемоги над українцями.

В ході бойових дій у вкрай невигідних для Збройних Сил України умовах - на лінії фронту гинуть найбільш патріотичні та вмотивовані українські військовослужбовці та добровольці...

В цьому, власне і був основний задум червоних в Україні. Знаючи ще від початку української формальної незалежності, що серед населення України є майже половина справжніх українців, а не підвладних їм рабів-манкуртів, червоні ретельно готували кровопролиття. І коли їх російський Конгломерат, задавивши, силою зброї та відомими всім методами, національний спротив в Чечні та Грузії, та відновивши над ними повний контроль, приготувався до такої ж акції в Україні, залишилось тільки створити привід. Що й було зроблено, перевівши мирний протест українців проти різкої зміни політичного курсу у криваве побоїще...

Чи треба пояснювати подальші механізми розвитку подій? Чи треба пояснювати, що червоний уряд України веде з Заходом класичну подвійну гру в інтересах Червоних конгломератів, бо сам є його частиною?

Очевидно, що Путін не розпочав би цієї акції, якби не був упевненим в її успіху. Очевидно, що він прорахував і реакції Заходу у вигляді санкційних обмежень, а також і свої, і західні втрати від цих обмежень. Очевидно, що КНР приймає матеріальну участь у цій операції, таємно підтримуючи російських червоних... Єдине, чого не розрахували червоні, це сили спротиву українців, яка змушує червоних затягувати гру, від чого все більше стає видно, як у червоної псевдодемократичної влади в Україні "тече грим" та "відклеюються вуса"...

Що робити? 

Єдиними реальними силами, які здатні нашкодити червоним в контрольованих ними державах, і навіть позбавити їх контролю над цими державами, є ті частини їх населення, які незалежно від їх етнічного походження, вважають себе патріотами країни свого перебування, належними до нації цієї країни, мають повагу до її історії, національну пам'ять, національну свідомість, сприймають національну мову та культуру, як власні, зіставляючи себе з ними, а головно - люблять свою країну, вважаючи саме її своєю Батьківщиною.

Ці сили здатні до самоорганізації, здатні створювати націоналістичні чи демократичні партії, які, в свою чергу, здатні до цілеспрямованої політичної діяльності... Це для червоних - пряма та явна загроза. Тож якщо Захід дійсно зацікавлений в Україні, як у форпості проти червоної експансії, а не в сировинному придатку, то саме на політично активних українців, а не на їх червоне ба непристойно багате панство йому варто звернути свою увагу та надати йому свою підтримку. Звичайно, що після належної прискіпливої перевірки...