Операція "Троянські коні".

Деякі факти…

Україна, починаючи з 20.02.2014 року фактично знаходиться в стані захисту від збройної агресії Російської Федерації (юридично – проводиться АТО в окремих районах Донецької і Луганської областей), частина суверенної території України, а саме - півострів Крим, визнана окупованою країною-агресором на державному та міжнародному рівнях, а самою Російською Федерацією – анексованою.

Цитата: "Учитывая важность взаимодействия Украинской Православной Церкви с Вооруженными Силами Украины (!!!), Учебным комитетом разработан курс по духовно-пастырскому окормлению военнослужащих Вооруженных сил Украины, с учетом местной специфики (!!!). Новый курс издан под названием «Духовно-пастырская опека военнослужащих и капелланство» и уже вводится в образовательные программы наших Духовных школ. Цель курса - ознакомление студентов и воспитанников духовных учебных заведений УПЦ с военным капелланством, госпитальным капелланством (!!!) и капелланством в тюрьмах."

Особливо мені сподобалась фраза "...с учетом местной специфики". Існують канонічні правила богослужіння та окормлення віруючих і прихожан. Без всякої "местной специфики".  

ОРДО (так звана ДНР). Савур-Могила, 2015... Священник УПЦ МП.

ОРЛО (так звана ЛНР)... Священник УПЦ МП.

Джерело: ASN http://asn.in.ua/ru/news/publishing/111731-minkult-popy-moskovskogo-patriarkhata-sotrudnichaj.html  

Тут ще є трохи про "червоних капеланів" від УПЦ (МП):

1.  https://forum.pravda.com.ua/index.php?topic=928672.0 . Цікаві світлини...

2.  http://crime-ua.com/node/12153 Цікава інформація...

Зазначу, що священнослужителі УПЦ (МП), як і священнослужителі РПЦ періодично переводяться між різними єпархіями. Нерідко що й між цими двома Церквами. Взаємно визнаними є і церковна освіта в духовних училищах, семінаріях і академіях обох цих Церков. Один стандарт. Громадянстство для них не має ніякого значення.

Тому нічого дивного в тому, що може мати місце переведення ієрея РПЦ, який служив колись ротним розвідроти в ВДВ Росії, десь із під Пскова на приход до УПЦ (МП). Наприклад у Горлівку. Після чого ще одне переведення може відбутись вже на приход кудись в районі Чебанки. А потім цей ієрей попрохає свого єпископа Антонія благословити нести капеланське послушання в ОК "Південь". І все буде за законом...

Хочу спитати українських військовослужбовців, особливо тих, хто приймали і приймають безпосередню участь в бойових діях по відбиттю російської воєнної агресії на території Донецької і Луганської областей України. 

Ви зможете довіряти капелану, який є священнослужителем УПЦ (МП) і тому є підлеглим її Предстоятеля, який, у свою чергу, є прямим підлеглим Предстоятеля Російської православної церкви? Ви зможете пустити його у своє розташування, де він побачить все, що може побачити ворожий шпигун, де він зможе спілкуватись з вами і оцінювати ваш моральний стан? Ви зможете стояти на молебні, на якому обов'язково буде поминатись Предстоятель РПЦ?

Я б не зміг... Та згідно Конституції і чинних законів, в Україні гарантуються свобода совісті та віросповідання. Тому в Україні є рівними в правах всі релігійні організації, діяльність яких не заборонена. Тож, згідно закону, не існує правових підстав забороняти священникам УПЦ Московського Патріархату провадити капеланську діяльність в лавах ЗСУ і всіх інших силових відомств України. 

Більше того, спроби завадити такій діяльності будуть незаконними. 

Тож єдине, що можно буде зробити за законом, якщо капелан від УПЦ (МП) з'явиться в розташуванні частини, на позиціях, тощо, та намагатиметься виконувати свої обов'язки, не спілкуватись із ним... Та це вже буде особистим вибором кожного побратима. І далеко не всі зможуть утриматись від спілкування з капеланом ворожої до України Церкви. Бо далеко не кожен військовослужбовець і сьогодні вважає її такою.

Тим більше, це треба визнати, деякі зі священнослужителів УПЦ (МП) не є проросійськими, та вони все рівно є підлеглими свого церковного начальства. Ті ж з них, хто є прихильниками ідеї "русского мира", а таких, включно з її Предстоятелем митрополитом Онуфрієм, більшість. І вони, в основному, дуже майстерно вміють прикидатись "своїми в дошку" чолов'ягами. Тож достатньо буде такому "духовному керманичу" відкрити душу, і український військовослужбовець, підпавши під його  "піклування" душе швидко сприйме ідею неспротиву "русскому миру" і якусь незручність від необхідності воювати проти єдиновірців.

Не можно також виключати, що капелани від УПЦ (МП), як церкви, безпосередньо підлеглій Російській православній церкві, яка є релігійною установою держави-агресора, та клірики якої, починаючи з її вищих ієрархів, співпрацюють з державними інститутами Росії на найвищому рівні, будуть збирати розвідувальні дані про наше військо з метою передачі їх противнику.

Тому патріотично налаштовані депутати Верховної Ради України внесли три законопроекти, які стосуються релігійних організацій, два з яких направлені на обмеження діяльності тих релігійних організацій, які є якимось чином залежними від релігійних установ держав, визнаних державами-агресорами.

Реакція на це УПЦ (МП) була цілком очікуваною. Їй вкрай не сподобалась така ініціатива українських депутатів. Чому, якщо ця Церква стверджує, що є цілковито незалежною від РПЦ, окрім духовної єдності та євхаристичного спілкування? Якщо це справді так, то УПЦ не варто боятись обмежень... Та виявилось, уже вкотре, що це зовсім не так.    

Цитую далі витримки з Доповіді Митрополита Київського і всієї України Онуфрія на Архієрейському Соборі РПЦ, опублікованої 30.11.2017 року на сайті УПЦ (МП)...

ДОПОВІДЬ

Митрополита Киевского и всея Украины Онуфрия

на Архиерейском Соборе Русской Православной Церкви

29 ноября — 2 декабря 2017 года

"Ваше Святейшество! Ваши Высокопреосвященства и Преосвященства! По милости Божией, в период времени после проведения предыдущего Архиерейского Собора Русской Православной Церкви, Украинская Православная Церковь, в единстве епископата, духовенства, монашества и мирян, продолжала совершать Свое Богозаповеданное спасительное служение. Несмотря на сложности, обусловленные продолжающимся на Востоке Украины вооруженным конфликтом (не вказано, якою державою спровокований так званий «вооруженный конфлікт»), а также попытками некоторых сил (яких сил? з яких причин?) спровоцировать межконфессиональное противостояние, наша святая Церковь совершает свою спасительную миссию… К отрицательным необходимо отнести следующие законопроекты: №4128 (относительно изменения религиозными общинами своей подчиненности); №4511 (об установлении особого статуса для религиозных организаций) и №5309 (относительно названия религиозных организаций, входящих в структуру религиозной организации, руководящий центр которой находится в государстве, признанном государством-агрессором) (УПЦ входить в структуру РПЦ)..."…

Є зразу декілька ремарок і запитань вже від самого початку цієї Доповіді.

Основною підвалиною побудови керівних структур православних Церков, як, до речі, і усіх армій світу, є службова ієрархія (підлеглість нижчестоящих перед вищестоящими),  яка базується на суворомк дотриманні принципа єдиноначалля.

Наприклад, в Збройних Силах України кожен військовослужбовець має право діяти на свій розсуд лише в рамках своїх посадових обов’язків, одним з яких завжди є обов’язок беззаперечно виконувати накази вищестоящих за посадою командирів та начальників. Якщо військовослужбовець одночасно отримує два суперечливі між собою накази, він повинен виконати той наказ, який видав вищий за посадою командир чи начальник. Нижчий за посадою не вправі відмінити своїм наказом наказу вищого за посадою. Задля того, щоб не виникало плутанини та втрати керованості, командири різних військових частин мають право командувати лише ввіреними їм військовими частинами, не втручаючись в командування іншими частинами. Разом з цим, найвища службова особа ЗСУ, Верховний Головнокомандувач, має право віддавати накази всім підлеглим йому військовослужбовцям ЗСУ та відміняти накази всіх   підлеглих йому командирів та начальників. Так працюють службова їєрархія та принцип єдиноначалля в Збройних Силах України.

Як відомо, керівними органами війська є штаби, вищим з яких є Генеральний штаб. Так і в Церквах. Тільки назви церковних штабів інші, а Генеральними штабами православних Церков, по аналогії, є їх Священні Синоди. В РПЦ є свій Священний Синод, в УПЦ – свій. Це ніби то свідчить про те, що УПЦ дійсно є незалежною від керівництва РПЦ.

Та це спростовується наступними доказами підлеглості керівництва УПЦ керівництву РПЦ, а значить – і підлеглості УПЦ Російській православній церкві.

В Церкві, як і всякому війську, ні одна дія не робиться з власної волі священнослужителя, без наказу, по-церковному – благословіння, а самовільні дії, підлягають покаранню, по церковному – єпітимії. Тому свяженнослужителі, які знаходяться в рівному положенні в церковній ієрархаї, не мають права благословляти один одному…

Таким чином, коли Предстоятель РПЦ Московського Патріархату благословляє обрання Предстоятеля УПЦ, це означає, що він віддає цьому священнослужителю наказ у формі схвалення на виконання ним своїх служебних обов’язків Предстоятеля УПЦ, в рамках раніше ухвалених повноважень, передбачених церковним Статутом, незалежно від того, якими широкими є ці повноваження.

Вже це свідчить про підлеглий стан Предстоятеля УПЦ відносно Предстоятеля РПЦ і про підлеглий стан УПЦ відносно РПЦ. Треба зазначити, що оскільки всі священнослужителі служать з доброї волі, то рівень дисципліни у всіх Церквах, порівняно з рівнем дисципліни у війську, набагато вищий. До речі, інша назва церковної служби - послушание (російською).    

Одним із вкрай важливих елементів оцінки стану справ в Церквах, як і у війську, є доповідь нижчестоящих священнослужителів перед вищестоящими, в тому числі і на нарадах їх керівних органів, які називаються – Соборами. Найвищим рівнем таких нарад в усіх православних помісних Церквах є Архієрейські Собори. На них з доповідями про стан справ у підлеглих Церкві єпархіях, про загальний стан справ у всій Церкві виступають ті церковні ієрархи, яких на це благословить (тобто накаже) особисто Предстоятель Церкви, або уповноважений ним на це священнослужитель.

Архієрейський собор (до середини XX століття собор архіпастирів) - помісний собор, в якому беруть участь виключно архієреї. Вищий орган ієрархічного управління Російської православної церкви, а також орган вищого управління в УПЦ (МП) (без слова їєрархічного, бо їєрархом в УПЦ МП є лише сам Предстоятель).

До речі, офіційна назва Архієрейського собору УПЦ (МП) - Собор єпіскопів Української православної церкви ...  Та це лише мілкий штрих до загальної картини маслом... Саме цікаве ще попереду. 

Нагадаю, що Священний Синод РПЦ - є її вищом керівним органом в період  в міжсоборний період. А Митрополит Київський и всієї України Онуфрій (Березовський), Предстоятель Української православної церкви - постійний член Священного Синоду РПЦ. Його місце за столом на всіх синодальних заходах та Архієрейських Соборах РПЦ - справа від Предстоятеля РПЦ Кирила...

    

І знову ж таки, на розум приходить аналогія з військом... На штабних нарадах, на яких мені приходилось бути присутнім за начмеда, справа від комбата завжди сидів начальник штабу... 

Якби УПЦ (МП) була дійсно незалежною (помісною автокефальною) від РПЦ, її Предстоятель не входив би до керівного органу РПЦ, не був би зобов'язаний доповідати перед Архієрейським Собором РПЦ про стан справ в підлеглій їй УПЦ (МП) та не пропонував би внести зміни до Статуту РПЦ, метою яких є підсилення ілюзії незалежності УПЦ (МП) заради блокування дії вищевказаних законопроектів про обмеження прав релігійних організацій, підлегих релігійним організаціям держави-агресора... 

Дуже рекомендую ознайомитись з повним текстом цієї Доповіді, щоб оцінити вкрай високий рівень "штабної культури" митрополита Онуфрія і зробити відповідні висновки щодо рівня його особистої небезпечності, як ворога України. 

http://news.church.ua/2017/11/30/dopovid-blazhennishogo-mitropolita-onufriya-na-arxijerejskomu-sobori-rpc-ros/ 

Всі без виключень зміни до Статуту РПЦ, які пропонував постійний член Священного Синоду РПЦ Блаженніший митрополит Київський і всієї України Онуфрій були внесені Архієрейським Собором РПЦ. Та не лише ті що були запропоновані.

Ось іще деякі зі змін, про які Онуфрій офіційно не прохав:

5. Предстоятель Украинской Православной Церкви избирается епископатом Украинской Православной Церкви и благословляется Святейшим Патриархом Московским и всея Руси...

6. Имя Предстоятеля поминается во всех храмах Украинской Православной Церкви после имени Патриарха Московского и всея Руси...

9. Архиереи Украинской Православной Церкви являются членами Поместного и Архиерейских Соборов и участвуют в их работе в соответствии с разделами II и III настоящего Устава и в заседаниях Священного Синода...

10. Решения Поместного и Архиерейского Соборов являются обязательными для Украинской Православной Церкви...

11. Решения Священного Синода действуют в Украинской Православной Церкви с учетом особенностей, определяемых самостоятельным характером ее управления (фраза ні про що, "для адвокатів", заохочувальний приз).

13. Украинская Православная Церковь получает святое миро от Патриарха Московского и всея Руси"...

Джерело - УНІАН: https://religions.unian.ua/orthodoxy/2272414-ofitsiyno-13-zmin-u-statuti-rpts-schodo-ukrajinskoji-pravoslavnoji-tserkvi-ros.html

Цікавою є і реакція єпископів УПЦ на це рішення вищестоящого "штабу". Цитую із Журналу засідань Священного Синоду УПЦ (засідання 21 грудня 2017 року):

"Ж У Р Н А Л  №25

У засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія -

МАЛИ МІРКУВАННЯ про Архієрейський Собор Руської Православної Церкви, який відбувся в Москві 29 листопада - 2 грудня 2017 року.

УХВАЛИЛИ:

1. Подякувати Архієрейському Собору Руської Православної Церкви від імені єпископату, духовенства, чернецтва та вірян Української Православної Церкви за особливу увагу до життя Української Православної Церкви.
2. Зважаючи на складну суспільно-політичну ситуацію в Україні, наголосити на важливості прийнятих рішень для Української Православної Церкви.
3. Висловити готовність до ведення переговорів з тими, хто перебуває поза єдністю з Українською Православною Церквою, для подолання розколу в українському Православ’ї та відновлення церковного спілкування..." "Джерело - офіційний сайт інформаційно-просвітницького відділу УПЦ"     
   Із цього офіційного документу УПЦ видно наступне.

Тож Священний Синод УПЦ смиренно і вдячно сприйняв це очевидне посилення залежності УПЦ від РПЦ замість того, щоб захистити ніби-то існуючу за постійними і публічними його твердженнями незалежність Української православної церкви від РПЦ.

Більше того. Очевидно, що отримавши окреме благословення (наказ) із Москви про подолання внутрішньоцерковного розколу, яким вважається Московською Церквою створення УПЦ КП, ставиться задача повернути всіх вірних УПЦ КП в лоно Московської Церкви, про що свідчить пункт третій ухвали засідання Священного Синоду УПЦ (МП) про Архієрейський Собор Руської Православної Церкви...

Що ще треба знати для розуміння того, що у випадку допуску капеланів від УПЦ (МП) в наше військо - це фактично буде офіційним допуском в нього ворожих розвідників?

Така собі операція "Троянські коні"...

Знаєте, у цієї операціїї є всі шанси на вдале завершення, бо наш Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко лише в миру головна посадова особа України.

В церковній ієрархії Московської Церкви він є кимось на кшалт рядового...

Він став дияконом УПЦ (МП) ще на Трійцю в 2009-му році, коли був головою наглядової ради Нацбанку України... "Джерело - Цензор НЕТ"  

Тож якщо він є дисциплінованим "солдатом" Московського церковного "війська", то кориться благословінням (наказам) вищестоячого священноначалия.

Тому рахую, що в тих законопроєктів, що так стурбували Московську Церкву, доля буде незавидною. Якщо голосів в Раді назбирають, то агент "Диякон" заветує.

Вкотре цитую Патріарха РПЦ Кирила: "Россия, Украина, Беларусь - это есть Святая Русь. А Святая Русь - это не империя, это не союз бывший или какой-то будущий. Святая Русь - это идеал любви, добра и правды. Святая Русь - это непобедимость. Святая Русь - это красота. Святая Русь - это сила. И мы все с вами - единая Святая Русь!.." "Джерело - Одна Родня" 

Це - концетрована ідея "русского мира"... В цих лозунгах, схожих на виступ агітатора на "колчаковских фронтах", немає ні слова про Бога, про Церкву, про Віру.

Та в них є пряма вказівка на те, що Російську Церкву цікавить теж саме, що й російську державу. Повний контроль над Україною та Бєларуссю. Беларусь вони не втрачали... Україну - мають великі шанси не втратити. З такими "дияконами", з такою "українською" церквою та її майбутніми "троянськими конями" капеланами...